Я навчаюся в 10-А класі. У понеділок і вівторок ми вчимося онлайн, в інші дні - офлайн. Але ще кілька років тому все було зовсім інакше.

До війни наша школа була цілим маленьким світом. Багато учнів ще пам’ятають простору територію Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, частиною якої є наш ліцей. Пам’ятаємо зелену алею, альтанки, спортивний майданчик, футбольне поле, бігову доріжку. У школі були дискотеки щочетверга, концерти, виступи, гуртки. Хтось співав, хтось танцював, хтось готувався до конкурсів. Можна було навіть залишатися на ночівлю. Для нас це було не просто місце навчання. Це було місце, куди хотілося приходити щодня і залишатися там якомога довше.

«Школа була місцем радості й щастя, а не лише навчання» - так говорить моя однокласниця Ліза.

Після початку повномасштабної війни все змінилося. За даними Департамента освіти і науки Запорізької міської ради, за період з 24 лютого 2022 року (дата повномасштабного вторгнення росіян в Україну) до 24 лютого 2026 року, на території міста Запоріжжя було пошкоджено 72 заклади освіти.

У жовтні 2022 року і Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія зазнала ворожих обстрілів. Чотири ракети зруйнували основний корпус академії, тому ліцей переїхав. Тепер ми навчаємося в приміщенні педагогічного коледжу, в укритті.

Фото сертифіката автора. Особистий архів. Image: Автор статті.

Наше укриття вже давно не просто підвал. Його поділили на маленькі аудиторії. Там ми слухаємо пояснення вчителів, дискутуємо, виконуємо різноманітні завдання, проводимо досліди, готуємося до контрольних тощо. Під час тривалих повітряних тривог навіть їмо там.

В укритті завжди шумно. Поруч одночасно навчаються кілька класів, голоси змішуються, хтось відповідає біля дошки, десь поруч учитель пояснює нову тему. І все одно ми вчимося, спілкуємося, радіємо життю. І не тільки.

Я і мої однокласники беремо участь у різноманітних конкурсах, конференціях, змаганнях.

Наприклад, у вересні 2025 року Національний університет «Запорізька політехника» організував «Ніч науки» для школярів. Захід присвячений популяризації науки, розвитку природничо-математичної (STEM) освіти. Я посів перше місце у гуманітарній секції дитячої наукової конференції «Моя нова Україна». Тема моєї роботи була про українську айдентику - про те, як через символи, кольори, образи й знаки формується впізнаваність сучасної України.

Ще у листопаді поточного навчального року я здобув перемогу на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв закладів освіти «Край, в якому я живу». Посів перше місце і був запрошений на всеукраїнський етап. Для цього конкурсу я досліджував історію музею Наукового ліцею Хортицької національної академії, вивчав його експонати і документи.

Фото грамоти автора. Особистий архів. Image: Автор статті.

Для мене участь у конкурсах зараз – це не про перемогу, а про те, щоб не дати війні поставити моє навчання і життя на паузу. Це відчуття роздвоєності: голова зайнята тезами статті, а вуха мимоволі прислухаються до звуків неба. Ти читаєш матеріали, виписуєш важливі факти, продумуєш виступ, а потім у цей момент починається повітряна тривога. Закриваєш зошит, береш рюкзак і спускаєшся в укриття, а дома – в підвал. Потім знову повертаєшся до роботи. І так по колу.

Але я і мої однокласники не зупиняємося. Взагалі, учні й учениці нашого ліцею є учасниками наукових конференцій, форумів, проєктних шкіл. Маємо 12 учнівських публікацій у наукових виданнях, проводимо експериментальні дослідження у галузі астрономії, біології, фізики, хімії, психології, педагогіки, реалізуємо проєкти з екології та сталого розвитку, долучаємося до інноваційних освітніх експериментів у співпраці з науковцями Хортицької національної академії.

За останні 5 років ми неодноразово ставали переможцями й призерами міжнародних науково-дослідницьких конкурсів (241 переможець), всеукраїнських та міжнародних предметних олімпіад (10 переможців), конкурсів Малої академії наук України (284 переможців), конкурсів мовно-літературного спрямування (245 переможців), творчих фестивалів, мистецьких і спортивних змагань (518 переможців), інноваційних освітніх і наукових проєктів (407 переможців).

Моя однокласниця Алєся Воробйова займається танцями. Коли я запитав, що для неї означає танець під час війни, вона відповіла просто: «Коли я танцюю, я нагадую собі, що я тут, я жива».

Мені здається, що це можна сказати не лише про танець. Це можна сказати і про навчання, і про конкурси, і про наші щоденні поїздки до ліцею.

Фото: Spotlight mediagroup (надано Алєсєю Воробйовою). Image: Spotlight mediagroup.

Ми живемо в час, коли сирена може перервати урок. Коли частину навчання ми проводимо в укритті. Коли дорога до ліцею починається не лише з маршрутки й полів за вікном, а й з думки, чи пройде сьогодні день без обстрілів.

Але, як би не пройшов день, ми живі. І ми вдячні нашим захисникам, які роблять все для того, щоб ми мали можливість жити, навчатися, радіти життю, перемагати і бути почутими.