Таке явище називають ескапізмом — прагненням відірватися від тривоги, тиску та складних питань, переключившись на більш комфортну діяльність. З цим стикаються і дорослі, і підлітки, але для підлітків це особливо актуально: саме в цей період з’являється більше відповідальності, невизначеності та внутрішніх переживань. Ескапізм полягає в бажанні зробити перерву, відпочити й на якийсь час забути про проблеми, поринаючи в улюблене заняття, хай то перегляд серіалів, фільмів або проходження відеоігор. Ви, напевно, почуваєтесь добре, займаючись тим, що цікаве вам. У помірній формі ескапізм цілком природний. Після важкого дня бажання зайнятися чимось простим — нормальна реакція. Така перерва допомагає відновити сили та знизити стрес

Але проблема виникає тоді, коли тимчасове відволікання поступово перетворюється на основний спосіб існування. У який момент думка про простий перепочинок змінюється на нав’язливий потік картинок у голові, через який вам стає важко сконцентруватися на роботі, навчанні чи реальному житті?

Часто це не причина проблеми, а її наслідок — спроба психіки впоратися з перевантаженням, стресом чи внутрішніми переживаннями, але іноді це може перерости в так звані нав’язливі мрії (maladaptive daydreaming) — стан, при якому людина все частіше йде у вигаданий світ, втрачаючи інтерес до реального життя. Якщо замість виконання завдань ви постійно повертаєтесь до фантазій або вигаданих сценаріїв, варто задуматися, чи це норма, чи вже стає проблемою. Згодом це починає заважати навчанню, спілкуванню та повсякденним справам, перетворюючи ваше життя на джерело постійної напруги та невизначеності.

Поступово коло інтересів може звужуватися: те, що раніше давало радість — зустрічі з людьми, хобі, прості повсякденні події — перестає викликати емоційний відгук. Це може призвести до відчуття внутрішньої порожнечі та щоденної втоми. У деяких випадках на цьому фоні розвивається апатія, а потім і серйозніші емоційні проблеми. Ескапізм також може бути реакцією людини на війну, виявляючись у щоденному зануренні в новинні стрічки, що надає цьому поняттю ще більше актуальності.

Як впоратися з цим синдромом? Як зрозуміти, коли потреба «втечі від реальності» стає не просто додатковим аспектом життя, а справжньою залежністю? Одна з ознак — коли відволікання починає займати більшу частину часу і заважає виконувати повсякденні обов’язки. У такій ситуації важливо не ігнорувати цей стан, а спробувати зрозуміти його причини.

Перше, що можна зробити в такій ситуації — по можливості звернутися до фахівця. Однак навіть без цього можна почати з простих кроків: наприклад, вести щоденник, щоб краще відстежувати свої думки та стан, або поступово повертати в життя реальні активності. Найголовніше: намагатися бути чесним із самим собою і не боятися виходити із зони комфорту, бувши обізнаним про можливі наслідки, здавалося б, невинного заняття.

Зрештою все залежить від балансу. Ескапізм може бути як рятівним колом, що допомагає пережити складні моменти, так і «камінням на шиї», якщо стає регулярним способом уникнення реальності. Важливо вчасно поставити собі запитання: я керую цим процесом — чи це він вже керує мною?